Мова піде про те, як лінгвіст працював у магазині «Рукавичка» аж 1,5 місяці, як воно працюється продавцеві всередині системи – те, що собі не уявляє покупець. Написано це для того, щоб шукачі роботи – студенти та інші усвідомлювали куди вони лізуть, не гаяли часу та не розглядали цей магазин як роботу взагалі, тим паче тимчасову. В цьому творі будуть зазначені тільки імена, справжні, без прізвищ.
Граматичні помилки в творі будуть присутні, викладати думку буду настільки послідовно, наскільки послідовно будуть виникати спогади – це для того, щоб пришвидшити написання. Тому всіх вразливих до помилок попрошу закрити очі, бо вони у вас луснуть. Також імовірна присутність нецензурної лексики.
Отож мене звати Станіслав. Я пропрацював у цьому закладі, яке знаходиться у Львові, на вулиці Кн. Ольги, з 29.08.2014 до 16.10.2014. Вже пройшло трохи часу, тому моє обурення тим всім вже згасло, та розповідь не буде такою експресивною.
Загальний висновок, після роботи там:
До вас там будуть ставитись зі зневагою, експлуатувати, цінити вас як працівника не будуть, бо ви там – ніхто, ви – лайно і шмата, раб безвольний і кріпак. Неповажне ставлення очікуйте, насамперед, від вище займаних посад, таких як: директор, адміністратор, охоронець. І це пов’язано не з самою посадою, а з людиною загалом. Людина з комплексом неповноцінності буде вас пригнічувати аби самоствердитись, перенести свої образи з минулого на вас, підвищити свою самооцінку за рахунок приниження вашої.
Отож привела мене дорога в «Рукавичку», де я отримав посаду продавця-консультанта у алкогольний відділ, та, як виявилось насправді, у всі відділи одразу. Стажували мене 3 дні. Робота полягала в розкладанні товару (пляшок) по полицям – унила, така собі огидна робота. Був там такий собі, на той час, адміністратор Володя (молодший за мене десь на 5 років), як далі він виявився зверхнім гівнюком, людиною-потворою у спілкуванні, різким покидьком, слизьким типом, за що й заслужив прозвисько “Путін” (слово ‘Путін’ було обрано як евфемізм до слова ‘хуйло’). Володя мене попередив про таке негласне правило, що «Якщо ти не змінив старий цінник на новий, і покупець купив товар за старою ціною, то ти покупцю заплатиш свої гроші – різницю між новою ціною та старою», яке я не сприйняв серйозно, адже знаючи, що я сумлінний працівник, то і воно до мене ні до чого. Проте на 4й день моєї офіційної роботи, така ситуація виникла і “Путін” стрімголов застосував до мене це правило, з чим я був незгодним, що мене обурило і про що далі розповім.
Отож мав я віддати на початок 7 грн. Довелось сперечатись (це ж був абсурд, що я прийшов заробляти, проте навпаки стаю винен гроші!) з тим “Путіном” та, на той час, директором магазину Яною. Просив показати мені де таке офіційно написано, що я маю повертати свої гроші. Та й повертати я їх мав вже самому адміністратору в кишеню, бо з його слів, він повертав покупцеві свої, в той час як я бачив, що він повертав покупцеві гроші з каси. Мені такий документ не було надано. Тоді мене директор Яна попередила, що якщо я не згоден повертати, то буду працювати на самому “голому” окладі без премії. Тоді я погодився - щоб не знімали; написав пояснюючу записку, чому не змінив цінник, та й був внесений у список боржників із сумою боргу, який висів біля директора. У тому списку були винні достатньо багато працівників, що виглядає як брудна схема. Гроші, сказав, що віддам після зарплати, з премії. В той день, за непокору системі, “Путін” мене затримав на роботі; я відпрацював з 8.00 до 21.38 – 13 годин 38 хвилин, враховуючи годину обіду.
Через деякий час “Путін” повісив на мене ще 11 грн боргу, в які я влетів вже у свій вихідний день не будучи свідком подій, та навіть дав чек з прикріпленим до нього цінником зі старою ціною, щоб створити враження, що все “законно”. Тут треба зазначити, що ціни на алкоголь, бувало, скакали аж на 30 грн вгору, тому перспектива бути винним сотні гривень була очевидна, погоджувався я б на ці побори. На мою думку, присутність чека свідчила що:
1) товар був повернутий, а надрукований чек не заплачений, або
2) товар був куплений навіть за новою ціною, проте чек покупець залишив на касі, або
3) товар був куплений за правильною ціною, чек залишений на касі.
Після цього чек підібрав нечистий адміністратор, далі підробив цінник на потрібну йому дату з неправильною ціною (так як цінники генерувались в Excel-документі, та поля дат, часу, ціни навіть вручну редагувались).
В будь-якому випадку, головною метою “Путіна” було нагріти мене.
На мою думку, адміністратор “Путін”, та всі пов’язані, клали такі “збори” у свої кишені, як додатковий заробіток. За моїм припущенням, до такої нікчемної схеми могла додуматись тільки хитросрака напівлюдина-напівмавпа.
Магазин для мене відкрив паралельний світ людей. Дуже різкий контраст між світосприйняттям, мисленням, поведінкою, що притаманні інтелігенції та робітничому класу. Я був, суко, культурно-шокований та обурений цією «Рукавичкою», яка виявилась такою вигрібною ямою.
Про те, як треба було перевіряти та виставляти цінники:
Є у вас 1000 товарів-пляшок. Як ви взнаєте чи змінилась ціна хоч на один з них? Мужній адміністратор “Путін” розкаже вам як… Отож, берете ви сканер штрих-кодів та за цих кодом перевіряєте кожен товар. І так кожен день, щонайменше один раз, адже ціна змінювалась протягом дня. Замість того, щоб оперативно можна було взнати, що ціна змінилась тільки на конкретний товар, доводиться так “пікати” сканером (сканер пікав при зчитуванні коду) кожну з 1000 пляшок, щоб взнати, що ціна змінилась тільки для двадцятьох пляшок - неефективний, “совковий”, відсталий метод.
Деякі винятки, коли можна було взнати ціну без “пікання”:
1) Коли в магазин доставляли новий товар, змінену ціну на нього вам мала надати приймальниця (-ник). І якщо приймаюча особа була в доброму настрої, тоді ви отримували ці нові ціни, або просто отримували їх із запізненням, або не отримували взагалі.
2) Вже адміністратор Софія, що з’являлась замість “Путіна”, здивувала тим, що інколи видавала мені біля п’яти-шести аркушів зі всіма цінами на алкогольний-водовий-соковий відділ. Таким чином, ціну на цінниках можна було звіряти з цінами в аркушах та відмічати в них всі товари на які змінилась ціна, щоб після перевірки надрукувати нові цінники. Проте таке звіряння займало ще більше часу, ніж “пікання”сканером.
Далі нові цінники вам друкували, підкидали ще й нових по всіх відділах, ви їх вирізали ножицями і замінювали. Їх інколи налічувалось 200 штук (стопка товщиною ~1 см).
Наступні висновки:
Надмірно неефективний, ганебно відсталий, “совковий” підхід до перевіряння та виставляння цін в магазині сприяє тому, щоб:
1) Ви дуже часто були винні гроші за несвоєчасно замінений цінник, і
2) Ціни на товари були постійно неправильними.
Про інвентаризацію/ревізію:
Пощастило й мені потрапити на дійство, зване інвентаризацією, яке відбувалось раз на три місяці або півроку. Суть інвентаризації полягала в перерахуванні всього товару в магазині та звірянні нарахованого з базою наявного. Це дозволяє виявити нестачу товарів з яких-небудь причин. Відбувалась вона вночі, з 20.00 до 8.00. Закінчилась інвентаризація швидше, а тому йшов я додому пішки під чистим небом та гігантським яскравим місяцем (в той час місяць був ближче ніж зазвичай до землі) , засвідчуючи схід сонця над горизонтом міста.
Інвентаризація виявила недостачу товару на двадцять дві з гаком тисяч гривень. Частину з цих грошей компенсувало підприємство – ТзОВ «Львівхолод» (якому і належить бренд «Рукавичка», «Кухарочка» та решта пов’язаних), інша частина розподілялась між працівниками магазину. Я був приголомшений знову, адже тільки на 2й тиждень мого працевлаштування, з нового працівника вже почали знімати гроші, при цьому ще жодного разу не отримавши зарплату. Проте мене запевнили, що знімати з нового працівника нічого не будуть, проте з позицій відрахувань, наведених у листку про зарплату, напевно сказати, що дійсно було так, не можу.
Як пізніше стало відомо, наслідками інвентаризації були:
1) Звільнення адміністратора “Путіна” за високі показники у нехлюйстві, адже відповідно до його свідомості, чим вища посада – тим менше працюєш. Проте він був повторно прийнятий на роботу вже на касира…
2) Звільнення директора Яни з подальшим пониження посади до адміністратора та засланням її у магазин міста Рудно, ближче до лісу, а значить і до лісних маніяків.
Таким чином, любовна змова директора-адміністратора була розірвана, листок боржників зі стіни зник, а з ним і мої “борги”, та магазин отримав нового директора – Марту.
Про дзвінок від “Путіна”:
Через декілька днів після інвентаризації, у мій робочий день, десь о 10.30 мені подзвонив мерзотник “Путін” та спитав чому я не вийшов вчасно на роботу, чим мене здивував, адже моя зміна починалась о 13.00, згідно графіка, на що він відповів, що моя зміна починалась о 10.00. А тому мені довелось швидко йти на роботу, пояснити чому не вийшов вчасно, відпроситись на годину додому, та повернутись на роботу знов. Вже на місці я побачив новий надрукований графік, який звісно не співпадав, з тим попереднім. При цьому попередній графік навіть забули забрати з файлу та на нього просто наклали новий… Графік я перевіряв перед кожним вихіднім, а тому його змінили або у мій вихідний, або у той самий день, і це міг зробити тільки падло “Путін”. Повірте мені читачі, та істота нечувано безчесна…
Про масовий шабаш-прибирання в магазині:
Певно з того всього, магазин відвідав сам генеральний директор «Рукавички». Якимось чином я його в той день не бачив, проте казали що він був дуже злий, лаявся і тому подібне…, через те, що в магазині бардак та він радше схожий на вбиральню (з чим я був згодним).
Як наслідок, в магазині було організовано найграндіозніше прибирання, якого всесвіт не бачив. На цей захід урочисто запросили регіонального директора, торбу директорів та працівників інших «Рукавичок» Львова. Ось це так було дійство – всі (включно з директорами) ходили, бігали, шурхали, гомоніли – переставляли все, що тільки можна було, вилизували начисто підлогу, полиці - і в залі, і на складі – всюди…
Про планограми:
За весь період, що я там провів, два рази доводилось змінювати розташування всіх пляшок на полицях за так званою планограмою (окремою для кожної групи товарів). Проте, у другому разі вже участі брати не довелось. Про те, що також зазнали перестановки всі товари магазину, та як це виснажує, та як нічого не розбити, вже писати не буду.
Про працівників з джунглів:
Деякі працівники достатньо дикуваті, що можуть гасати по магазину як підірвані, і, як наслідок, нанести шкоду магазину, як то зламана ручка дверей, пошкоджена обшивка горизонтального морозильника – з-поміж поміченого мною.
Про взаємовідносини зі співробітниками:
Адекватні співробітники адекватні у відносинах з вами. Проте істоти ображені життям шукають собі жертву на якій можна вивернути свою злість за це. Саме ви будете винні у їх негараздах, та їм люба причина буде достатня, щоб почати гавкати на вас – такі вони злі, як собаки. Такі зразки різного ґатунку там присутні і розподіляти простір з такими потворами вкрай важко – вони з’їдять ваш душевний спокій, спалять клітини мозку, розхитають непохитну психіку - тому ще один висновок:
Як місце праці, обходьте «Рукавичку» стороною!
Про роботу детальніше:
В першу чергу моє завдання було розкладати пляшки з алкоголем, водою, та соки – біля 1000 найменувань. Цілий день треба було нагинатись, піднімати, витягувати, переставляти пляшки, які ще й до того важкі. Ящик з 20тьма пляшками 0,5л пива важив під 16кг; так само важив блок з шістьма двохлітровими пляшками пива або води. За розбиту пляшку платив сам.
В другу чергу викладав все можливе інше.
При всьому цьому, мені зауважували, що я повільно, неактивно працюю, що треба рухатись … Адміністратор “Путін” неодноразово хизувався перед мною як він у свій час героїчно встигав незліченну кількість разів повністю заставити увесь алкогольний-водовий-соковий відділ за швидше, ніж тривалість робочого дня. Проте повертатись при цьому назад на роботу розставляння пляшок він не хотів. Тут треба сказати, що в кожного свої найбільші досягнення в житті.
Про англомовних покупців:
Навіть трапилось мені таких двоє. Перший хотів помідори в-якому-не-зрозумів вигляді (таке словосполучення чув перший раз). Другий хотів пляшку негазованої води на 1л, яких в наявності не було, тому продав 1,5літрову (0,5л було недостатньо).
Графік роботи:
Два дні працював, один відпочивав. Згідно графіка, з 13.00/14.00 до 23.00, або з 8.00 до 20.00, або, рідше, з 8.00 до 18.00, по 10-12 годин в день, 20/21 день на місяць. На щастя, за графіком з 8.00 до 20.00 доводилось виходити тільки перші два тижні до ревізії. Вже після ревізії, за правління директора Марти, графік з 8.00 до 20.00 змінився на з 10.00 до 20.00.
Перший повний місяць (та решту часу за звичкою) я працював без обіду, щоб вийти на максимальну премію, одного разу виходив у вихідний день (у вихідний день вони часто дзвонять, тому що як кріпак, ви не маєте права на вихідний), виносив вуличні смітники, проте директор, тепер Марта, це не враховувала і, відповідно, за каторжанську, понаднормову працю я премію не отримав, ще й враховуючи, що на перекури мені ніколи непотрібно було ходити по п’ятнадцять разів на день.
Тобто вас там цінувати не будуть.
Про зарплату:
Оклад продавця-консультанта – 1500 грн; максимальна премія – 300 грн. Премія нараховується невідомо яким чином, проте залежить від настрою директора, а саме 5-бальної оцінки (за радянською системою), яку вам директор виставить на кінець місяця…
З 29.08.14 по 31.08.14 мені офіційно заплатили за 11 годин роботи за 2 дні, хоча за власним списком, який я вів, насправді відпрацював 19 годин за 2 дні (не враховуючи години на обід);
З 01.09.14 по 30.09.14 (повний місяць) заплатили за 176 годин роботи за 23 дні, коли відпрацював 193 години за 21 день (не враховуючи нічну ревізію та години на обід);
З 01.10.14 по 16.10.14 (півмісяця) заплатили за 94 годин роботи за 12 днів, коли відпрацював 91 годину + останній день провів в офісі (8 годин) за 11 днів.
Тобто вас там будуть експлуатувати.
Зверніть увагу на середню тривалість робочого дня:
- за їх підрахунком: 176 годин/23 дні = 7,7 годин/день
- за власним, справжнім підрахунком: 193 години/21 день = 9,2 години/день
Це вони підлаштовують свою звітність під законодавчу норму 8 годин/день. Певно, щоб не платити за понаднормові години в подвійному розмірі.
Черговий висновок:
Система в магазині влаштована так, щоб зруйнувати вашу особистість, пригнічувати ваш бойовий дух, зрівняти вас з гімном та позбавити людської гідності та волі досягати достойних цілей у житті.
Про відділ кадрів:
На роботу беруть всіх підряд, в трудову книжку навіть не дивляться ким працювали в минулому (хоч ракети будували) – певно працівників їм не вистарчає. При звільнені помітив, що запис про прийняття на роботу записаний як “Прийнята на посаду …”, тоді як я був прийнятий. Тобто неуважна істота-дівчина не приділяє належної уваги роботі, яку має виконувати, безвідповідально до неї ставиться. То чому вона на цій посаді?
Підказка директорату «Рукавички»:
Працівники, їх освіта, навики, вихованість, адекватна поведінка, чесність, відповідальність, надійність безпосередньо впливають на успіх підприємства, його імідж, задоволеність покупців ним. Коли ви наймаєте невігласів, неадекватних, недовихованих, безвідповідальних, з менталітетом “не надуриш/не вкрадеш – не проживеш”, “ти робота нас не бійся, ми тебе рухати не будем” та “не відкладай на завтра те, що можна відкласти на післязавтра” людей на роботу, то такі працівники сформують підприємству імідж вигрібної ями, приведуть його до прірви. Проте іронія в тому, що у світі ПТУшників зразкових осіб певно мало, а інтелігенти у вас працювати не будуть, тому і доводиться наймати таких індивідуумів.
Підсунута свиня від директора Марти перед звільненням:
До обхідного листа при звільненні, Марта мені також підсунула такий собі “Акт про списання”, в якому було зазначено списаного товару на 200 грн. Цей акт я мав занести в якийсь там відділ в головному офісі під час проходження обхідного листа. Сказала, щоб я не лякався, бо всім такі акти дають перед звільненням. Цей Акт викликав в мене підозру, що весь зазначений протермінований товар в тому аркуші мав бути списаний за мій рахунок, адже в цьому Акті-аркуші зазначалась така фраза: “Відносено за рахунок ___”, де прізвище можна було вписати, та дату документу не було зазначено, що дозволяє провести цей документ будь-яким числом, яке їм буде зручно (взагалі, відсутність конкретних дат в них на документах, які мені давали підписувати вже в самому магазині - це звичайна річ. Знайте, що документи без зазначених дат підписувати недоцільно). Вирішив, що Акт пред’явлю тільки на вимогу. Слід також зазначити, що на звільнення мені нарахували саме 200 грн премії, які й, певно, Марта завбачливо нарахувала саме для цієї цілі (дякую, що хоч не з тіла прощальної зарплати вирішила обдерти мене, пройшов би той Акт). Так як за Акт ніхто нічого не питав, то відповідно нічого з мене не було списано, та цей папірець залишився в мене.
Примітка від мене:
Слова “відносено” не існує… Хто його вигадав та застосовує в їх документах – невідомо. Проте, мають вони на увазі “компенсовано; відшкодовано” і подібне.
Ось так це - працювати в «Рукавичці». Ця, на перший погляд, невинна робота розставляння товарів, як вона виглядає для покупців, має свою брудну сторону, яку не взнати, до поки сам в то лайно не влізеш. Зі слів мерчендайзерів, з якими мав змогу спілкуватись в магазині, так само ставляться до персоналу і в решті супермаркетів Львова, в яких вони працюють.
Тому заключний висновок:
Бути покупцем в супермаркеті приємніше, ніж працювати там.